Сторінка:Чарівна флейта лібрето (1965).djvu/5

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


        Що я до ловів цих мастак.
        Дотепне в мене є сильце,
        Приманюю пташок на це: / Дудить /
        І досить дуду з руки взять,
        Отак пташки мої й летять.
        Такий собі я птахолов,
        Здоровий хлопець — будь здоров !
        І, певне, бачить в залі всяк,
        Що птахолов я - не співак.
        Було б ще нa дівчат сільце,
        Приманював би їх на це: / Дудить/.
        Якби таке сильце я мав,
        Усіх дівчат би я спіймав.
        На цукор я б усіх зміняв,
        Щрб тій, хто найдорожча з них,
        Я десь би цукор дати зміг.
        Любилися б із нею вік:
        Жона - вона, я — чоловік.
        А сон її вночі б змагав,
        її б я любо колисав. / Хоче піти /.
Папагено. Це що таке ?
Таміно. Хто ти, веселий друже ?
Папагено. Хто я?/ До себе/. Дурне запитання ! /Голосно/. Людина, звичайно. А якби ж тебе запитав, хто ти ?
Таміно. Я б тобі відповів, що я принц.
Папагено. А що воно за птиця - принц ? Розтлумач, щоб я міг второпати.