Ця сторінка ще не вичитана
Папагено /грає/. Папагена! /Грає/. Любко,
- Жінко, ах, голубко! даремно!
- Ах, і слід згубився.
- Ой, я на лихо народився!
- Все ляпав я не до ладу,
- От і наляпавсь на біду.
- З хвилини, як потяг вина,
- Побачив жіночну оту, -
- У серці все пече вона,
- Щипає там, щипає тут.
- Папагена, рідна, любко!
- Папагенонько, голубко !
- Тут нема, немає там...
- Як стомився я життям!
- Смерть урве мені життя,
- Бо пече мене чуття. /Виймає мотузку,/
- Краще я отут повішусь,
- Так у зашморгу й залишусь,
- І настане мукам край.
- Світе брехень, прощавай!
- Не даєш мені спочинку,
- Нe вертаєш любу жінку,
- У могилі краще гнить.
- Гей, дівчата, слух зверніть!
- Хоче хто мене обняти,
- Поки я не встиг сконати?
- дайте відповідь мені!
- Ну, гукніть: є хто чи ні?
