Цю сторінку схвалено
_22.jpg)
III.
НОВА, ДУЖЕ МИЛА ЗНАЙОМІСТЬ.
Як Каштанка прокинулась, було вже видно, і з улиці доносивсь гамір, який тільки вдень і буває. В світлиці не було ні лялечки. Каштанка потяглася, позіхнула і, сердита, похмура, пройшла світлицею. Вона обнюхала кутки та меблі, зазирнула до передпокою, та нічогісенько цікавого не знайшла. Опріч дверей до передпокою, були й ще одні двері. Розміркувавшись, Каштанка подряпалася в їх обома лапами, прочинила й увійшла до другої світлиці. Тут на ліжку, вкритий барвою ковдрою, спав замовник, — у йому вона признала учорашнього незнайомого.
— Рррр… — загарчала була вона, та, вчорашній обід ізгадавши, замахала хвостом і почала нюхати.
