Цю сторінку схвалено
_27.jpg)
IV.
ТА ТУТ ЧУДАСІЯ, МОСЬПАНЕ!
Трохи згодом знов увійшов незнайомий та й приніс із собою якусь чудну річ, що скидалася на ворітця та на літеру П. На перечці оцього дерев'яного нечупарного П висів дзвоник та прив'язаний був пістоль: од язика в дзвоника та од собачки в пістолі мотлялись мотузочки. Незнайомий поставив П серед горниці, довго щось розв'язував та нав'язував, а тоді глянув на гусака й сказав:
— Іване Йвановичу, прошу!
Гусак підступив до його й став так, немов чогось дожидаючи.
— Ну-с, — промовив незнайомий: — почнемо з самого краю. Насамперед уклонися й зроби реверанса! Живо!
