Цю сторінку схвалено
— 14 —
Моя ты дытыно!..
Я… вбывъ ёго!.. Постривай лышъ,
Трохы одпочыну,
Та тоди вже…
VII.
Такъ, ты кажешъ,
Що бачывъ Крыныцю
Москалеву, що ще й доси
Берутъ зъ неи воду?
И хрестъ, кажешъ, коло шляху
И доси Господній
Стоить соби на роздолли;
А не розсказалы
Тоби люде тамъ ничого?…
Вже повымиралы
Тыи люде, мои свидкы,
Праведныи люде;
А я й доси караюся
И каратысь буду
Й на тимъ свити…
Ось послухай,
Доводыть до чого
Сатана той душу нашу:
Якъ не схаменеться
Та до Бога не вернеться,
То такъ и ввипьеться
Пазурамы въ саме серце…
Ось слухай же, сыну,
Про Максыма праведного!
