Перейти до вмісту

Сторінка:Шевченко Т. Г. Москалева крыныця (1889).djvu/18

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 16 —

Крыныцю копаты.
„Нехай,“ каже, „колысь люде
Будуть воду пыты,
Та за мою гришну душу
Господа молыты“.
Выйшовъ въ поле, геть одъ шляху
У балку спустывся,
Та й выкопавъ пры долыни
Глыбоку крыныцю.
(Не самъ одынъ: толокою
Ёму помагаты
Й добри люде прыходылы
Крыныцю копаты).
И выложывъ цямрыною,
И надъ шляхомъ въ поли
Высоченный хрестъ поставывъ:
Зове ёго роздолля
Шырокого було выдно;
Се, бачышъ, для того,
Щобъ знать було, що крыныця
Есть коло дорогы,
Щобъ заходылы зъ крыныци
Люде воду пыты,
Та за того, що выкопавъ,
Богу помолытысь.

VIII.

А теперь уже, — онъ бачышъ,
Доходыть до чого! —
Що я стратыть намиряюсь