Із мосту вниз, і вільна буду я.
Той радісно стає за рідний дім,
І жодний цар для нього не страшний.
Не гаючись поїду зараз в Урі,
Там приятель є в мене, Вальтер Фірст,
Він думає так само, як і я,
Про рідний край; і пана Аттінґгавза
Знайду я там: хоч то й вельможний пан,
Та свій народ він любить, давній звичай
Шанує він. Я з обома пораюсь,
Як визволить наш край од ворогів.
Здорова ж будь! Я йду в далеку путь,
А ти сама тут порядкуй розумно:
На прощу йде повз хату чоловік
Або чернець на манастир збирає, —
Дай щедро їм, прийми їх, нагодуй.
Усяке бачить Штавфахерів хату,
Бо над шляхом. — нехай же буде в ній
Притулок мандрівцеві і спочинок.
Тамчасом як він відходить назад сцени, ввіходить Вільгельм Телль з Бавмґартеном
Заходьте в цей будинок, — тут живе
Штавфахер, батько всім пригніченим.
Стривайте — ось він сам. Ходім до нього!
