На панській лаві, поруч із панами,
Щоб тільки цісар пан їх був, це значить,
Щоб зовсім жить без пана над собою.
А ви сами? Яка ж тут ваша роля?
Невже у вас нема над тую славу,
Як бути тут у них мужицьким паном,
Урядувати вкупі з пастухами?
Чи не славніш для вас було б служить
У цісаря, в його дворі блискучім,
Ніж рівним бути власним кріпакам
Та ще в суді сидіти з мужиком?
Спокуса це! Цей голос увійшов
До вух тобі і серце отруїв!
Було мені від чужоземців глум,
Як нас вони взивали мужиками,
І бачити не легко, як навкруг
Вся молодь лицарська, щоб більше слави
Придбать собі, збирається гуртом
Під корогви до Габсбурґів, а я
Нікчемою сиджу в своїх маєтках,
Марнуючи на просте, буднє діло
Весну життя. Там діються десь інде
Великії діла і слави світ
По той бік гір оцих сіяє ясно,
А мій шолом і щит мій заржавів;
