Ця сторінка вичитана
Берта
Ви певні: тут нема мисливців близько?Руденц
Вони всі там. Тепер або ніколи!Хвилина кожна дорога мені:
Бажаю знати долю я свою,
Хоч мали б ми і розійтись навіки!
О, не робіть ласкавий погляд свій
Таким хмурним!.. Та хто ж це я, що зваживсь
До вас піднять свої бажання смілі?
Іще нічим не вславив я себе,
Не смію стать я поруч з тим лицарством,
Що в славі й блиску вам паде до ніг…
У мене тільки серце, щире й вірне.
Берта (суворо та поважно)
І сміє той, хто зрадив найсвятіше,Мені казать про вірність, про кохання?
(Руденц одступається назад).
Раб Австрії, що ворогам продавсь,
Гнобителям чужим свого народу?
Руденц
І цей докір од вас я мушу чути?Кого ж шукав я тут, коли не вас?
Берта
Мене шукать між зрадників прийшли ви?Я краще б за тирана вже самого,
За Ґеслера пішла, аніж за вас,
Що рідний край, Швайцарію, забув
І сам прийшов тиранові служити!
Руденц
О, боже мій! що чую!..
