Перейти до вмісту

Сторінка:Шиллер Ф. Вільгельм Телль (1928).pdf/95

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
Вальтер (показує на гори)
Чи правда, тату, що на горах тих

Є дерева такі, — як їх рубати,
То піде кров?

Телль
 А хто тобі казав?
Вальтер
Пастух казав. Закляті дерева, —

Говорить він, — хто шкоду зробить їм,
То виросте з труни рука у нього.

Телль
Закляті там дерева — правда це.

Чи бачиш он–ті крижані верхи,
Що високо вганяються у небо?

Вальтер
То ґлетчери, що уночі гримлять

Та кидають сюди до нас лавини.

Телль
Ото ж вони лавинами цей Альторф

Засипали б давно, якби той ліс
їх не спиняв, та не стояв на варті.

Вальтер (трохи подумавши)
А є краї, де гір немає, тату?
Телль
Якщо зійти із наших гір і далі

Усе іти, куди течуть потоки,
То прийдеш ти в долини широчезні,
Де вже не з гір розбурхані струмки,
А тихії річки течуть спокійно.
Там видно всюди просторінь небес,
Там на ланах широких хліб росте
І ніби сад цвіте уся країна.