сказати осьтут, що те насильне вступление Шіл лера y військову академ ву академію Карла ра ла Евгена, стало властиво жерелом цілої трагедії Його життя. Мож на іменно говорити про трагедію Шіллерового життя, тому, що він не покінчивши накинених Йому насильно студій в академії як слід, тра тить вже молодиком те, що назвав бим реальним грунтом життя, а зійшовши тим чином на заро бітки письменника кві тільки письменника, с стає жерт вою матеріяльної нужди не тільки як людина, алете головно треба підчеркнути, як поет творець, що саме ми. Українці, можемо справді ик слід відчути. Шіллер майже ціле своє житте жив просто милосердними датками своїх ласкавих І менше ласкавих добродів, ізза чого на мою гадку годі кидати каменем на слабі сторони Його і трагічної творчости, сторони його справді творчости, коли не хочеть ся зробити кривди пожалувания гідній людині в нім. Йому прийшло си в найгореснійшій мірі зазнати конфлікту між поривами великої душі в собі, а химерними постулятами життя на виї. Відвага Його і його велике пожертвование було в тім, що він на глум постулятам практики та того розуму, якого на жаль саме в поетів поетів ніколи нема ніколи нема ма і не бу де, пішов шляхами великих поривів своєї душі, але те, що ждало Його там, не можна назвати щастся. Спершу, правда, Шіллер ніби береться до якоїсь науки і вибирає собі ва фахове сту діюм права. Та на ділі прав він не студіював нікого гаразд, читав тільки богато та пізнавав чу жі йому мо MOD коли перенесено Академію до Штутгарду (1775), то в нього чимраз в гострійще відзивається поет. Знаємо, що в тім част він під впливом драматичних творів тав, німецького Sturm und Drang-y" групи молодих здебіль шого письменників, яких девізою була безумовно
