клад безсильний проти оригіналу, Шіллер не дасть с перевести. Він сотворив такі, тільки дому властиві гармонії поетичнього слова, що треба Його читати в оригіналі, щоб зрозуміти вповні той щоб зроз чар, який пливе від того імени: Фрідріх Шіллер Се чар одинокого в своїм роді маєстату людського слова. Те Шіллерове слово стає тому в певного згляду проклоном його трагедій, бо ми почуваєно зараз, що такими скажім сімфонічними звуками ніяка людина не говорить, хиба поет. І тому Шіл дерова драма в порівнанню в його оа риною все буде мала в а ривою обі щось грандіозно штучне, все буде соб робити вражёние чогось неправдиво ідеального, підчас коли його лірика, значить фільозофічна ді рика, бо те сїї признакою с найправдивійшим висказом Шіллерової душі. Ось Jungirau von Orle ans або „Die Braut von Messina стоять вже тільки своїми ліричними вкладами і ті є тут просто за коплюючі копли А що Шіллер в плер в своїм пізнійшія ві так радо надає драмі ліричний характер, то се мені доказ на те, що форма ліричнього пеану була найглибшою признакою його генія і ще раз хочу сказати, що не житте та фільозофічні студії вабили в Шіллері німецького Шекспіра, тільки могутній Шіллер-лірник прийшов скоро до себе по Шекспірівськів одурі та мимохіть ви волия ив себе сам небезпечних оков оков англійського гитана. Але са дикція, яка в устах його драма- тичних героїв робить вразжіння силуваної великої фрази ся дикція переконує нас зовсім, води поет говорить сам, коли він виступає як лірик в цілій красі свойого слова та думки. Тим то він символом поета взагалі не тільки ізза того, що накликує нас дивитися на житте не на съеятість, яку маємо зберег сти та видосконалити, але ізза тої штуки володіння людським словом, яке в нього
