7. ВЕЛИЧ СЬВІТА. 1781 Що творчий дух Його із хаосу підняв Крізь той надземний сьвіт я в леті вітру гная; До хвиль всесвіта краю Я причалить гадаю, 5 Закинуть якір, де вже легіт не шумить, Граничний камінь там сотворения стремить. Я вадрів, як молодії зорі воскресли 1 тисяч літним ходом по небозвод! Ишли 1 бачив, як стреміли До за абливих цілий До Блукаючий мій погляд кинув и побачив ті простори вже в проствір бел вір. Там де дарить ніщо" загріти маю лет, Прямою сьміливійш у летї сьвітла гет 15 1 небо помрачене У хмарах попри мене. Сьвітів системи, повінь струя від За соняшним мадрівцем пруть у слід.. Диви! самотний подорожник ось гряде 20 На зустріч. Путнику, чого шукав осьде?" До Його сьвіта краю Шляхи свої звертаю! авертаю Пливу туди, де вже легіт не шумить, Граничний камінь там сотворення стремить!" 25 Постій за мною безконечність лиш одна!" Постій, пливеш дарма за мною теж вона!
