Перейти до вмісту

Сторінка:Шиллер Ф. Поезії. Випуск 1 (1914).pdf/52

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

20 Де величезний і таємний образ Серпанком вкритий, парень з'гледів. Здивований, він вчителя питає: А що се 10 се тут закутано стоїть?" Се істина", оддав той. Як?... 25. Я тільки і шукаю, і від мене Під накривом захована вона!" За се ти в Бога прав, відмовив жрець. «Ні один смертний, заповідав Він, Не здійме накрива без мене. A нечистою рукою сам Запретний рушить і сьвятий покров, То сей, рече „Що?" Істину той вгледить"... „Менї, се дивно слухать, и ти сам Ніколи ніби накрива не рушив?" 30 Ніколи! І ні разу навіть не зазнав Спокуси Не втямки мені! Коли-6 се Мене від істини лиш одділяв серпанок, Та, ще й заказ укинув слово той «Синочку мій, важкійший, ніж гадаєш ти. 10 Сей накрия, він лиш на руку легкий, А для душі він дуже важенний. Засмучений пішов юнець до дому, Од агаги агаги знания він він рішив вся сну. Розкинувшись, лежить він в ліжку 451 мов в огні пала схопив ся раптом 1 мимоволі тишком він пішов До храму. Швидко й легко алів на стіну, 1 съміло сплигнувши го долу, В покої круглім опинився. По Стоїть, як остовпілий, в серці страх, Кругом його жахлива, мертва, тиша, І тільки од коди Його луна В таємних стінах гомінка гучить.