Перейти до вмісту

Сторінка:Шиллер Ф. Розбійники (1936).djvu/109

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
Герман.

Це ж моє вічне бажання, милостивий пане, я дякую вам.

Франц.

Справді, Герман? Ти справді хотів би, щоб я був паном… Алеж у мого батька жили, як у лева, а я — другий син!..

Герман.

Я хотів би, щоб ви були першим сином і щоб у вашого батька були жили як у сухотної дівчини.

Франц.

А! Якби цей перший син тебе нагородив, якби він тебе підняв із твого низького становища, воно ж так не підходить до твоєї благородної душі!.. Ти тоді б отакий, як ти є, ходив би весь у золоті і їздив би у своїй кареті. Я кажу тобі це, це правда!.. Але я забув, що я хотів тобі сказати. Скажи, Герман, ти вже забув за фрейлен фон-Едельрайх, Герман?

108