Перейти до вмісту

Сторінка:Шиллер Ф. Розбійники (1936).djvu/142

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
що ти не повіриш. Жодної нема газети, де б не було заміточки про хитруна Шпігельберга; я їх усі зберігаю… Із ніг до голови вони мене всього розписали, як живого; не забули й гудзиків на сюртуці. Але ми водимо їх як на ниточці. Оце нещодавно я подався у друкарню, розповів, що я бачив славнозвісного Шпігельберга і продиктував писарчукові, що там сидів, достеменний портрет якогось червивого доктора; вони надрукували, доктора того забрано, спішно зроблено допит, і з дурощів та переляку він визнав. Хай мене чорти вхоплять! Він, бач, визнав, що він є Шпігельберг! Донерветер! Я навіть зібрався був об'явити перед магістратом, що ця каналія дискредитує моє ім'я… Кажу тобі, три місяці не минуло, його повісили. Здорову порцію табаки я запхав собі в носа, коли проходив повз шибеницю подивитись, як фальшивий Шпігельберг висить там в усій своїй славі… І поки висів Шпігельберг, Шпігельберг любенько вислизнув з петлі і нашив правосуддю ослячі вуха, щоб не було таке розумне.
Рацман (сміється).

Ти все такий, як був.

141