Перейти до вмісту

Сторінка:Шиллер Ф. Розбійники (1936).djvu/147

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
домості у старцівських старост, у сторожі, у тюремної варти, хто найчастіше до них з'являється, хто в них найдовше гостює, і цю публіку тобі треба одшукати… Далі треба тинятись по кофейнях, борделях та шинках, виглядати, примічати, хто найбільш галасує про дорожнечу, про п'ять процентів, про зливу поліційних постанов, хто найбільше лає уряд, або нападається на фізіогноміку і таке інше, брате! Оце саме те, що треба. Чесність хитається вже як дуплавий зуб. Твоє діло тільки зачепити ключкою… чи коротше сказати: виходь і викинь повного гаманця серед вулиці. Десь приховайся і наглядай, хто його підніме… Трошки згодом біжи за ним, шукай, кричи і запитай його ніби мимохідь, чи не знаходив пан добродій гаманця? Коли він скаже, що знаходив, то хай іде під три чорти; коли ж він заперечує, мовляв, вибачте, пане… щось я не пам'ятаю… мені дуже шкода… (Схоплюється на ноги). Брате! Танцюй, брате! Можеш загасити свого ліхтаря, хитрий Діоген! — Ти знайшов, кого треба.
Рацман.

Ти, я бачу, вчений практикант.

146