Сторінка:Шиллер Ф. Розбійники (1936).djvu/149

Шпігельберг.

Ще є коротша і вірніша путь: пограбувати когось до нитки, сорочку з нього здерти, тоді він сам до тебе прийде… Хто, хто, а я ці штуки знаю… Спитай он у того червонопикого… Клянусь дідьком, я уловив його в ятір… Я показав йому сорок дукатів, щоб він мені виліпив з воску ключа такого, як у його пана… І що ж ти думаєш, дурна бестія виліпила ключа, приносить мені, щоб я так жив, того ключа і хоче одержати гроші… Мсьє, кажу я йому, чи ви знаєте, що я цього ключа понесу прямою дорогою до поліції і забезпечу вам приміщення на шибениці? Тисяча громів! Ти б подивився, як він роззявив рота і почав труситись, як мокрий собака… «Заради неба, згляньтесь, пане, я… я…» Що ви? Ви погоджуєтесь іти зо мною до чорта в зуби?.. «О, з радістю, з насолодою»… Га-га-га! ковтнув? Піймав карася на гачок… Посмійся ж з нього, Рацман, га-га-га!

Рацман.

Так, так, скажу я тобі. Цю лекцію я запишу

148