Перейти до вмісту

Сторінка:Шиллер Ф. Розбійники (1936).djvu/160

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
напередодні сказали наші слідці, що Роллер попав на слизьке і що коли небесні сили не схотять втручатися, то він завтра вдень… тобто сьогодні… полізе просто на небо… Вперед! — сказав отаман. — Усе для друга!.. Чи ми його врятуємо, чи ні, то хоч запалимо йому поминальний вогонь, який ще не світив ні одному королю, який ущент посмалить їм спину. Вся банда стає на ноги. Ми посилаємо йому цидулочку, яку йому підкинули в супі.
Роллер.

Я не надіявся на успіх.

Швайцер.
Ми виждали часу, коли вулиці спорожніли. Усе місто пішло на видовище, пішки й верхи, на підводах, аж нам було чути похоронний спів і галас. Тепер, — сказав отаман, — запалюйте, запалюйте ж! Хлопці летять як стріла, запалюють місто одразу з тридцяти трьох кутків, шпурляють запалені гноти під порохову башту, у церкви і склади… Нехай я здохну. Не минуло й чверть години, як північний
159