Цю сторінку схвалено
Все повиходило грітись у мирному промені весняного сонця!.. Чому один я мушу пити пекельну отруту з радощів неба… яке все щасливе, як споріднив усе між собою дух миру!.. Ввесь світ — це одна родина і один батько нагорі… не мій батько! Один я вигнаний, викинутий з цієї родини… немає для мене солодкої назви «дитина»… немає для мене млосного погляду коханої… немає для мене ніколи, ніколи обіймів вірного друга… (Дико схоплюється). Оточений душогубами… у колі гадюк… залізом прикутий до розпусти… гойдаючись над безоднею на хисткій билинці розпусти… посеред квітів щасливої землі я мушу вити, як Аббадонна.
Шварц (до інших).
Не можу зрозуміти! Я ніколи не бачив його таким.
Моор (сумно).
О, якби я міг повернутися в лоно моєї матері! О, щоб мені народитися жебраком!.. Ні, я тільки того хотів, о небо! щоб мені бути поденним наймитом! О, я труждався б так, щоб піт котився з мого лоба… щоб купити собі хоч один
202
