Цю сторінку схвалено
Моор.
Як тобі трохи не пощастило в житті, то ти прийшов і хочеш зробитись злодієм, душогубом?.. Убивство, хлопчику, чи ти розумієш це слово? Ти міг спокійно спати, позбивавши вершки з будяків, але носити в душі убивство…
Косинський.
Кожне убивство, на яке ти мене пошлеш, я приймаю на себе.
Моор.
Як? Ти дуже розумний! Ти насмілюєшся ловити мене на компліментах? Звідки ти знаєш, що я сплю спокійно, чи що я не зблідну на смертному ложі? Що ти вже зробив такого, за що ти мусиш відповідати?
Косинський.
Правда, що дуже мало. Хіба те, що прийшов до тебе, шляхетний граф!
211
