Цю сторінку схвалено
бездушній природі така надзвичайна гармонія, і чому це такий дисонанс для всього, що має розум?.. Ні! Ні! Ще є щось за смертю, бо я ще не був щасливий.
Ви думаєте, я буду тремтіти? Душі тих, що я вбив! Я не буду тремтіти! (Тремтить)… Ваше злякане скавчання перед смертю, ваше чорно-синє обличчя… ваші чорні глибокі рани, то все ланки одного незламного ланцюга нашої долі і примикають другим кінцем до моїх святкових днів, до примхи моїх няньок і вихователів, до характеру мого батька, до крові моєї матері… (Його трусить). Для чого Перілл мій зробив із мене вола, щоб людство пеклося в моєму розпеченому череві? (Він приставляє пістоля до лоба). Час і вічність прикуті одне до одного єдиною миттю!.. Ключ жахливий, що замикає за мною в'язницю життя і одкриває, розверзає передо мною домівку вічної ночі. Скажи мені… О, скажи мені, куди… куди ти мене поведеш?.. Чужі, ніким не бачені краї… От людина охляває від цього образу, слабне потуга конечного і фантазія, пустотлива мавпа, показує легковірним нам химерні картини… Ні, ні, мужчина не може спинятись… Чим хочеш будь, неназванна потойбіч… Коли тільки
272
