Перейти до вмісту

Сторінка:Шиллер Ф. Розбійники (1936).djvu/286

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
лод… голизна… голод… спрага… О, дивіться, дивіться ж! Це мій власний батько, я признаюся.
Розбійники (підбігають, оточують старого).

Твій батько? Твій батько?

Швайцер (шанобливо підходить і схиляється перед ним).

Батьку мого отамана, я цілую твої ноги, ти можеш розпоряджати моїм ножем.

Моор.
Помста, помста, помста, за тебе! Страшно скривджений, знеславлений старий! Отак розриваю я навіки братерський зв'язок! (Він розриває свою одежу зверху донизу). Так проклинаю я кожну краплю братерської крові перед лицем вічного неба! Слухайте мене, місяцю й зорі! Слухай мене, нічне небо, ти, що дивилося на нечуване діло! Слухай мене, тричі жахливий боже, що керуєш там, нагорі, понад місяцем, і караєш і мстишся над зорями і світиш вогнем уночі! От я став на коліна, от простягаю
285