Цю сторінку схвалено
Розб. Моор (у страшній скруті, дивлячись до неба).
О, тільки на цей раз! Дай силу душі моїй… Тільки на цей раз підтримай мене!
Ст. Моор.
Ти сказав навіки?
Розб. Моор.
Не питайся! Я сказав: навіки!
Ст. Моор.
Чужинцю, чужинцю! Для чого ти витяг мене із башти?
Розб. Моор.
А що, як?.. Коли б я зараз схопив його благословіння… украв би, як злодій, і втік із священною добиччю?.. Батьківське благословіння, кажуть, ніколи не пропадає.
323
