Цю сторінку схвалено
Навчись заслужити цю насолоду, молодий чоловіче, і ангели неба купатимуться в проміннях твоєї слави. Твоя мудрість хай буде мудрістю сивого волосся, але твоє серце… твоє серце хай буде серцем невинної дитини.
Розб. Моор.
Я передчуваю цю насолоду. Поцілуй мене, святий діду!
Ст. Моор (цілує його).
Уявляй собі, що це поцілунок батька, і я буду думати, що цілую свого сина… Ти ще можеш плакати?
Розб. Моор.
Я думав, що це поцілунок батька!.. Лихо мені, коли вони його зараз приведуть. (Увіходять німою траурною процесією товариші Швайцера, схиливши голови, затуливши лиця).
Розб. Моор.
О, небо! (Відступив осторонь, ніби хоче сховатись.
325
