Перейти до вмісту

Сторінка:Шиллер Ф. Розбійники (1936).djvu/335

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
наш! Кров'ю серця свого ми купили тебе у власність свою! Ти наш! І хоч би прийшли всі архангели… Марш з нами! Жертва за жертву! Амалію за банду!
Розб. Моор (упустив руку Амалії).

Кінець!.. я хотів повернутись і піти до свого батька, але той, хто на небі, сказав, цього не повинно бути! (Холодно). Мізерний дурень я, як я міг цього хотіти? Хіба ж може такий грішник повернутись? Великий грішник не може повернутись ізроду, я мусів давно це знати… Заспокойся, я прошу тебе! Це ж справедливо! Я не хотів, коли він звертався до мене; тепер, коли шукаю його, він не хоче — це справедливість… Не дивись так страшно… я йому непотрібний! У нього так багато створінь, він легко може обійтися без одного. І цей один — я… Ходім, товариші!

Амалія (затримує його).

Стій! Стій! Убий мене! Убий же мене! Покинута знову! Візьми твою шпагу і зглянься з мене!

334