Цю сторінку схвалено
Розб. Моор.
Стій… Ще одне слово перед тим як іти далі… запам'ятайте собі, злорадні посіпаки, що корились моїм нелюдським наказам. З цієї хвилини я більше не ваш отаман… Із жахом і соромом я кладу перед вами цю скривавлену шпагу, під якою ви думали, що маєте право вбивати і плямувати злочинствами світ небесний… Ідіть собі куди хочете… ніколи більше я з вами не матиму діла.
Розбійники.
А, боягузе! Де твої пишні плани? Чи це були мильні бульки, що розлетілись від подиху женщини?
Розб. Моор.
О, який я був дурень, що думав зробити світ кращим через злочинства і охороняти закони беззаконністю! Я називав це помстою і правом, я взяв на себе, о, провидіння, вирівняти зубці на твоєму мечі і виправляти твої помилки, але… О, дитяча зарозумілість… От я
338
