Перейти до вмісту

Сторінка:Шиллер Ф. Розбійники (1936).djvu/62

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
Моор (посміхаючись бере його за руку).

Товаришу, цим безглуздим жартам давно вже край.

Шпігельберг (приголомшений).
Що? Це ти вдаєш з себе невинну овечку? Такий хлопець, як ти, що надряпав шпагою більше текстів на фізіономіях, ніж три писарчуки можуть записати за високосний рік у входящу книгу? Хочеш, я розповім тобі про собачий труп? Стій! Я нагадаю тобі твою власну штучку, щоб ти розпалився від неї, коли вже ніщо інше тебе не зворушує. Ти пам'ятаєш, як прецептори одстрелили твоїй собаці ногу, а ти об'явив, що все місто має поститися за те? Ніхто не хотів зважати на твій наказ, але ти, не гаючи часу, звелів скупити все м'ясо по всьому Лейпцігу, так що через вісім годин не було чого їсти нікому в цілому місті. Риба починає підійматись у ціні. Магістрат і бюргерство починають загрожувати арештом. Ми, хлопці, виходимо, нас тисяча сімсот душ, і ти на чолі; м'ясники, кравці і крамарі за нами, і шинкарі, і цирульники, і всі цехи, і клянуться взяти місто штурмом, якщо
61