грами наших шкіл відріжнялись від програм шкіл центр. Росії.
Швидкому росту освіти на Кубані та матеріяльному забезпеченню школи сприяли такі фактори: Населення Кубані давно прагнуло до знання і не жаліло гроший на школу; ще в 80 роках минулого століття 136 станиць одрізало від своїх „юртів“ на користь шкіл більше ніж 30,000 десятин ліпшої землі. І ще до 1905 р. по числу грамотних Кубань займала перше місце на Кавказі. Після ж революції 1905 р., в якій і кубанські козаки взяли участь (був заколот в 14 та 15 пластунських батальонах та в Урупському полку), очі козака більше відкрились; козацтво зрозуміло потребу не лише початкової але і середньої освіти і стало засновувати середні школи по станицях.
Станична інтеліґенція — учителі, старшина, кооператори і по части духовенство горливо працювали, щоб підняти культуру рідного краю: впливали на населення, щоб будували школи, залізниці, щоб закладали кооперативи, відчиняли читальні. При школах на Кубані існували „Шкільні Ради“, в які входили священики, учителі, представники уряду станиці та делегати від населення; і учителі стали притягати в ці Ради батьків дітей, які відвідують школу, щоб тіснійше звязати школу з населенням. Ліпші з учителів широко відчинили двери школи для кожного, хто цікавився послухати, чому і як навчаються іх діти в школі. Вели бесіди з батьками, як поставлена школа у европейських народів, в Америці. В кінці шкільного року улаштовували академії перед широкою публікою, де діти могли виявити свої знання. Так заохочували й тих, хто навіть вважав не-
