Дирекція Народної освіти турбувалась, щоб підняти культурний рівень учителя і дати йому більше широку педаґоґічну підготовку; і тому кажний рік дирекція орґанізовувала ріжні курси.
Під час літних вакацій в ріжних місцевостях Кубані відбувались курси: педаґоґічні, природознавства та сільського господарства, руханки, ручних праць (як кошикарство, рукоділля і т. п.), ліпки, креслення бжолярства, розведення гусениць шовкопряда. Курси відбувались або в повітових станицях, або де-небудь в одній з красивих та по клімату здорових місцевостей; так, в Анапі (на березі Чорного моря), що літа відбувались курси природознавства та педаґоґічні, на яких викладали ліпші російські педаґоґи з Петрограду та професори ріжних університетів. Взагалі всі курси провадились під керовництвом добрих фахівців. Учителі охоче відвідували ці курси, навіть без наказу „начальства“, бо було привабно провести декілька тижнів на берегу моря, або в горах найліпших кліматичних станціях, як Зеленчук, Старе Жілля. Курси були 4–7 тижневі. Учителі, яких посилала на курси Дирекція Нар. Освіти, або місцева Шкільна Рада, одержували від цих інституцій допомогу 40–50 карб., а для всіх бажаючих взагалі взяти участь на курсах був уможнений безплатний проїзд та безплатне помешкання. Ці курси головним чином і двигали кубанського вчителя „вперед“. Крім того кубанські учителі відвідували ріжні курси, які улаштовував Попечитель Кавказької Округи в ріжних країнах Кавказа, а іноді пробирались і за кордон: були в Празі, Берліні та інш. (ми бачили кубанців на фотоґрафії екскурсантів, які відвідали в 1908 р. „Дім поправи“ в
