московсько-яничарських „комуністів“ і монархістів, то це справа ясна. Але що таке „петлюрівці“? Хиба́ це партія, ґрупа, орґанізація? Річ у тім, що, за большевицькою термінольогією, „петлюрівцями“ є всі, хто не числиться у складі московсько-українських яничарів: і В. Винниченко, і В. Липинський, і П. Скоропадський, і М. Грушевський, і мова українська є „петлюрівська“, як іще вона недавно була „волапюком, якого видумав Грушевський“, на думку багатьох освічених Москалів. Розуміється, ніхто не приймає „петлюрівства“ в большевицькій інтерпретації, але ми самі, Українці, кого розуміємо під „петлюрівцями“? Всіх, що служать ідеалам Української Народньої Республики в концепціях Центральної Ради і Трудового Конґресу? Ні. Бо всі ми творили ту республику. Соціялістичні партії творили її навіть щиро.
„Петлюрівці“ — це не всі навіть ті, що перебувають у Польщі, бо багато виїхало з центром УНР, не будучи ідейними прихильниками особи, ідеольоґії та метод С. Петлюри. На мою думку, „петлюрівцями“ є всі, що поділяють політику С. Петлюри (основану на конкретній згоді С. Петлюри з Поляками, звязану з нечуваними уступками в інтересах і престижі українського народу) й його методи (основані на персональному принципі — отаманщина — в політично-державній праці, з неминучим хаосом і безконтрольністю в адміністрації). До таких „петлюрівців“ належать люде психольоґічно, навіть деякі з тих, що називають себе „ес-ери“, „ес-деки“, „ес-ефи“ й инші. „Петлюрівство“ не партія, не орґанізація, а певна політика й тактика, через те деякі особи, що вчора були „петлюрівцями“, завтра вже перестають бути ними, переходячи до иншої праці, й навпаки. Багато пішло на культурну роботу в Чехословаччину й не цураються „петлюрівства“, а багато, живучи і в Польщі, до петлюрівства себе не причислюють.
Установлюючи дефініцію „петлюрівщини“, ми мусимо брати об'єктивні прикмети її, які, на мою думку, відповідають тому, що сказано вище.
І коли вже бути послідовним, то треба зазначити ще другу „петлюрівщину“ sui generis — „смєновєховство“. Є така течія в українстві? Є, хоч і дуже мізерна. Яка її ідеольоґія? Оправдання того стану річей, що є на Україні під московською окупацією. На західних наших землях окупація — польська, румунська, на східних — московська. Хто вважає Поляків за „союзників“, той „петлюрівець“, а хто визнає московську окупацію за законний уряд України, за „соціялізм“, за „визволення“ України й т. д., ганить усе українське, без розбору навіть його якостей, хто служить московській окупаційній владі, хто вмочує руки у кров українських жертв московсько-большевицького терору й виконує ролю московського яничара — що це за люде? В українстві закордоном їх мало, але на Україні чимало. Як до їх ставитись? Уважати їх за борців за українську справу? Ні, ставитись до їх Українці повинні різько-неґативно. Ідеольоґія „смєновєховства“ є передовсім:
