Поміщені в цій збірці нариси друкувалися в „Новій Україні“, як статті з приводу старо-українського питання про створення „єдиного фронту“.
Мені здається, що порушені у статтях питання мають дещо більше значіння, аніж вибухи злободневности: вони ще довго хвилюватимуть українську соціольоґічну й політичну думку. Складання сил у нас становить саму проблему створення нації, а не принагідну комбінацію для політичної партійної крутанини.
Видаючи цю збірку, я втішаю себе надією, що вона дещо спричиниться до поважніщого соціольоґічного трактування основної проблеми українського відродження, не зважаючи навіть на специфічний часописний характер моїх статтів, писаних принагідно і в умовах, що цілком не сприяють літературній праці. Щоб не було непорозуміння, я попереджаю, що я не розвязую самої проблеми, а тільки намагаюсь її належно поставити. В указаному мною напрямі треба ще перевести багацько дослідів, щоб на основі об'єктивного матеріялу дійти до певної соціольоґічної синтези. Переведення цієї праці стоїть на черзі для всіх тих, що беруть участь у вкраїнській визвольній боротьбі не з „настрою“, а з катеґоричного внутрішнього імперативу свободи й культури.
Прага, 1. грудня, 1923.
М.Ш.