складає що-найменш 90% серед нашої нації; селянство живе своєю власною працею, а селяни, що почасти визискують чужу працю, складають не більш 5%; вся селянська ґрупа технічно дуже мало озброєна;
б) робітники індустріяльні, ремісники і прислуга ріжного роду — ґрупа невелика, неорґанізована, національно мало свідома, бідна; технічно майже не озброєна;
в) інтеліґенція трудова, своєю соціяльню природою однотипова з пролєтаріятом (продає свою робітну, інтелєктуальну силу на ринку праці); неорґанізована, несолідаристична, технічно не озброєна ґрупа, національно — в порівнянні з иншими ґрупами — найбільше свідома, але коли брати абсолютно рівень її свідомости, то він невисокий; соціяльно — на нижчих щаблях інтеліґенсько-трудового становища.
Ґрупи поміщиків, промисловців, фабрикантів, купців, (не рахуючи дрібної кооперативно-селянської та місцевої торговлі) — це не ґрупи, а одиниці. Вся промисловість, велика торговля, фінанси, адміністрація, культурно-просвітні установи, військо, церква й т. п. важні, соціяльно необхідні функції в руках національно анти-українських ґруп, і це є підставою великої суспільної сили тих ґруп.
А що має українська нація на Україні? В її руках — хліборобська продукція, прислуговання, фізична праця в инших галузях господарства (й то не цілком), трохи культурної приватно орґанізованої праці. Ясно, що соціяльна сила української нації релятивно дуже мала, не вважаючи на числову перевагу! Таке об'єктивне становище нашої нації.
Культурно-суб'єктивно українство ще більше слабе, бо українська нація не має сильно озброєних із інтелєктуально культурного боку ґруп промислових, торговельних, фінансових і т. п. Міста на Україні в великій мірі неукраїнські. Порівняйте чеську Прагу й український Київ, то й побачите ріжницю між двома націями: одна з їх представляє повну структуру, повне суспільство, що обслуговує всі свої потреби, а друга… неповна соціяльно, зведена до становища кляси (нижчої).
Українська нація у своїй подавляючій більшости займає місце пригнобленої кляси, над котрою панують чужо-національні нації-кляси — такий об'єктивний факт, із яким мусимо всі числитись. Цей факт мусить бути одноправною точкою в усіх наших політичних, міжнародніх, господарських, культурних і яких собі хочете концепціях.
Одначе він не повинен заступати нам і того, що вже є перехідні ґрупування, є десять Українців-поміщиків, два-три фабриканти, кілька попів, ґенералів і офіцерів, фінансистів і т. п. одиниць і ґруп, що є бруньками нової української кляси. Головно, є досить значна числом інтеліґенція, що, будучи пролетарською своєю соціяльною природою, разом із тим є буржуазна, як суспільно-психольоґічний тип.
У нашому національному руху інтеліґенція грає значну, я скажу — навіть домінуючу ролю. Вона переважно є ідеольоґом національного руху. А що таке інтеліґенція з соціольоґічного погляду: це не соціяльна ґрупа, а статистична, цебто, вона не є уґрупованням, а сипучим піском,
