Вона все потакувала, бо вона на всі питання має одну відповідь: Так, паноньку, так. Нині на початку її переслухання вона без питання говорила сама і тоді представила справу згідно з правдою. Для контролі прошу візвати свідка, аби ще раз сама, без жадних питань оповіла, як то в дійсности було — сказав Банах-Прислопський.
Предсідник поручив Боровичеві, аби ще раз візвав свідка до представлення справи. Свідок оповів все так само, як говорив на початку.
Уділено голосу майорові Прінчічеві, але той сказав, що властиво після висліду переслухання найважнішого свідка його оречення непотрібне. Суд удався на нараду і по хвилині проголошено присуд, яким уневиннено всіх обвинувачених.
Банах-Прислопський і Борович задоволені, що удалося вирвати від смерти невинних людей, пішли на обід до старшинської харчівні при команді дивізії. До них знов присівся сотник Герман.
— Дуже добре сталося, що ви оба приїхали. Якби були інші старшини, вониб не зрозуміли ані слова і цілком певно всіх обвинувачених засудилиби на кару смерти — сказав Герман.
Підійшов сотник-суддя, звитався і сказав:
— Дякую вам, що вирятували нас із тяжкої ситуації. З актів справи я сам відчував, що тут щось не теє. Але я сам не знав, що маю робити. Мови не розумію, відносин не знаю. А тут бажання ґенерала, що конче хотів мати вже раз повішених шпигунів. Йому здається, що від шпигунів кишить ціла околиця.
— Дивіться, який ґенерал недобрий. Він навіть до нікого не говорить. Я вам ручаю, що нині вийде тайне авізо, аби ані Боровича, ані Банаха-Прислопського не брати до розправ ані як переводчиків ані як оборонців — говорив Герман.
Прийшов четар Жабик.
