Перейти до вмісту

Сторінка:Шіллер Ф. Марія Стюарт (1941).djvu/183

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
ЯВА ВОСЬМА
Ті ж. Берлі і Девісон з папером.

Єлізавета
Що принесли ви, Девісон?


Девісон
(наближаючись, поважно)

Веліла

Ти, королево…


Єлізавета
Що це?
(Хоче взяти папір, але, здригнувшись, відступає.)

Боже!



Берлі

Слухай:

Народу голос — божий голос то.


Єлізавета
(нерішуче, сама з собою борючись)
О, лорди! Хто мене запевнить, ніби

То справді голос̧и мого народу
Й цілого світу? Ах, боюсь я дуже:
Коли тепер я підкорюсь юрбі,
То зовсім інші голоси почую
Невдовзі… Так, і ті, хто нині навіть
Мене штовхають на цю річ, осудять
Суворо, скоро вчиниться вона.