Ця сторінка вичитана
Мельвіль
(обіймаючи його)
Бергоєн!
Бергоєн
(до Маргаріти Керл)
Вина подайте келих
Керл виходить.
Мельвіль
Що? Королеві негаразд?
Бергоєн
В піднесенні своєму героічнім,Гадає, ніби їжі їй не треба;
Та жде її ще боротьба важка
І не повинні вороги хвалитись,
Що перед смертю зблідли щоки їй,
Немов би не від слабості — від ляку.
Мельвіль
(до мамки, що входить)
Я можу йти?
Кеннеді
Вона тут буде зараз…
