Перейти до вмісту

Сторінка:Шіллер Ф. Марія Стюарт (1941).djvu/213

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Не мщу я за провину чоловіка
Тобі — це видно з духівниці… Ти ж,
Моя ти вірна Ганно, не жадаєш
Ні золота, ні каменів розкішних,
Найкращий скарб тобі — про мене згадка.
Візьми цю хустку! Власними руками
Її я вишивала в дні журби
Й гарячі сльози в неї заплела.
Цією хусткою мені зав'яжеш очі,
Як прийде час… Останньої послуги
Чекаю від моєї Ганни я.

Кеннеді
О, Мельвіль! Не знесу я.


Марія

Йдіть усі!

Ідіть, щоб нам востаннє попрощатись!
(Вона простягає руки; всі, один по одному, падають їй до ніг і цілують простягнуту руку, гірко ридаючи.)
Прощай же, Маргаріто… й ти прощай,

Алісо...

Спасибі, Бергоєн, за вірну службу…

Твої вуста горять, Гертрудо… Гніву
Багато я зазнала, та й любові!
Щаслива будь із мужем благородним,
Гертрудо, бо гаряче серце в тебе…