Ця сторінка вичитана
Відмовлено в отцях моєї церкви
Мені, а з рук фальшивого попа
Святе причастя взяти я не хочу.
У нашій вірі вмерти хочу я,
Бо лиш одна вона дає спасіння…
Мельвіль
Ти серце заспокой. Приймає небоБажання щире за здійсне́нне діло.
Зв'язати руки може тиранія,
Але для серця — вільний шлях до бога;
Бо слово — мертве, віра нас живить.
Марія
Ах, Мельвіль! Серцю мало самогоСебе, земний потрібний заклад вірі,
Щоб поєднатися з високим небом.
Тому господь людиною з'явився
І заключив незримий дар небес
У зриме тіло незбагненно він.
— Лише свята, висока церква нам
Будує сходини на небеса;
„Загальна, католицька“ — зветься церква,
В загальній вірі зміцнюється віра;
Де тисячі схиляються в молитві,
Там запал полум'ям стає, тоді
Злітає дух на крилах до небес.
Щасливі ті, хто в радісній громаді
У домі господа молитись можуть!
