Перейти до вмісту

Сторінка:Шіллер Ф. Марія Стюарт (1941).djvu/41

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Коли підношу келих я до уст,
То потайки здригаюсь: може, він
Приправлений сестри коханням ніжним.

Мортімер
Ні явно, ні таємно смерть не зможе

До вашого торкнутися життя.
Не бійтеся! Вже все напоготові.
Дванадцять благородних юнаків
Зі мною в спілці, і сьогодні рано
Всі на святім причасті присяглись
Урятувати вас із цього замку.
Граф Обепін, посол французський, знає
Про нашу спілку, помагає нам,
В його палаці — місце зборів наших.

Марія
Тремчу я, сер, — не з радощів тремчу,

Сумне передчуття проймає серце.
Згадайте Тічберна[1] та Бебінгтона!
Їх голови скривавлені стирчать
Загрозливо на лондонському мості.
Вас не лякає гибель незчисленних,
Які знайшли в такому ж ділі смерть,
Мені зробивши важчими кайдани?
Нещасний, нерозсудливий, — тікайте!
Тікайте, поки час, якщо вже Берлі,
Шпигун отой, про вас не знає й вам
У лави зрадників не надіслав,

  1. Тічберн — один із співучасників змови Бебінгтона.