Коли підношу келих я до уст,
То потайки здригаюсь: може, він
Приправлений сестри коханням ніжним.
До вашого торкнутися життя.
Не бійтеся! Вже все напоготові.
Дванадцять благородних юнаків
Зі мною в спілці, і сьогодні рано
Всі на святім причасті присяглись
Урятувати вас із цього замку.
Граф Обепін, посол французський, знає
Про нашу спілку, помагає нам,
В його палаці — місце зборів наших.
Сумне передчуття проймає серце.
Згадайте Тічберна[1] та Бебінгтона!
Їх голови скривавлені стирчать
Загрозливо на лондонському мості.
Вас не лякає гибель незчисленних,
Які знайшли в такому ж ділі смерть,
Мені зробивши важчими кайдани?
Нещасний, нерозсудливий, — тікайте!
Тікайте, поки час, якщо вже Берлі,
Шпигун отой, про вас не знає й вам
У лави зрадників не надіслав,
- ↑ Тічберн — один із співучасників змови Бебінгтона.
