Перейти до вмісту

Сторінка:Шіллер Ф. Марія Стюарт (1941).djvu/70

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Так, щиро визнаю — коли судилось
Мені таке, і я скоритись мушу
Тому, що вимагає мій народ, —
Тоді в Європі я не знаю князя,
Якому волю — мій найвищий скарб —
Я з меншою огидою віддам.
Задовольниться визнанням оцим!

Бельєвр
Найкраща це надія, та лише

Надія. Герцог більшого бажає…

Елізавета
Чого бажає він?

(Знімає обручку з пальця й замислено дивиться на неї.)

І королева
Не краща від звичайної міщанки!

Той самий знак, обов'язок той самий,
Покора — та ж… Обручка шлюб складає,
Складаються з обручок ланцюги…
Дарую це височності його.
Ще не ланцюг, ще не кує мене,
Та може стать кайданами моїми.

Бельєвр
(став навколішки, беручи обручку)
Його ім'ям, велика королево,

Навколішках приймаю цей дарунок,
Цілуючи моїй велительниці руку.