— Мої панове, — сказав Хольмс тріюмфуючи — дозвольте показати вам знамениту чорну перлу родини Борджія!
Лєстрад і я кілька хвиль не могли й слова вимовити: так були здивовані; нарешті мимоволі зачали голосно плескати в долоні, як в театрі при закінченню вистави. Легкий румянець появився на блідому обличчю мого приятеля і він вклонився, як артист, дякуючи публиці за оплески. Хольмс не любив прилюдної похвали, але його глибоко зворушила мимовільна та щира похвала приятелів.
— Так, мої приятелі, се найславніша в світі перла — сказав. — Я мав щастя цілим рядом льоґічних висновків простежити її від спальні князя Кольони, де вона пропала, аж до середини сього бюста. Ви певно пригадуєте собі, пане Лєстраде, якою голосною була крадіж сього дорогоцінного клєйноду та як вся льондонська поліція старалася віднайти його. І я був при тім, але не зміг вияснити сеї справи. Підозріння пало на молоду італійку, служницю графині. Але не можна буле їй нічого закинути, як тільки те, що мала в Льондоні брата. Дівчина називалася Люкреція Венучі, а той Петро, що його минулої ночі забито, був власне її братом. Шукав я в старих газетах ріжних дат і вкінці переконався, що перла зникла два дні до увязнення Бепа. Його шукали тоді з приводу якоїсь бійки і зло-
