хоч-би й селянський, що почуває себе на твердому ґрунті, а як безпорадний інтелігент, що від прокльонів переходить до нудьги, скигління, або до ідеалізації села, такої ідеалізації, яка характерна для виходця з села, але не для селянина. Більшість наших молодих письменників має сільське або селянське виховання. Це виховання дає дуже обмежений світогляд. Правда, молоді письменники дуже багато читають, вчаться, проте й цього замало для того, хто, попавши в місто, не пізнає найпередовішої верстви міста — пролетаріяту.
В місті переплітаються тисячі суперечностей, і письменникові часом важко буває вийти з них, инколи він немилосердно плутається в них, і місто встає перед ним, як у кривому дзеркалі, а село стає фантастичним. Є письменники незаможницького, або навіть наймитського походження, що хочуть бути пролетарськими письменниками, що навіть вважають себе за пролетарських письменників, але рідко хто робить все потрібне, щоб справді ним стати. Тимчасом ні перед яким письменником немає таких широких перспектив, як перед тим, хто є або стане пролетарським письменником. Тут б'ється найвищий пульс життя, тут виковуються найвищі, найрізнобарвніші ідеали, тут саме можна знайти найясніший шлях, тут лише можна пізнати рухомі сили суспільства, отже, тут найкраще джерело сучасної тематики.
Особливо багатий матеріял можна почерпати від