Сторінка:Юрій Клен. Каравели. 1943.djvu/8

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
КОРТЕС.
1.

В казковий край, під пальми і аґави,
Де стигнуть темні ґрона островів,
Тебе помчала далеччю морів
Жадоба золота, пригод і слави.

Вкривались багрецем її заграви
Дзвінкі вітрила легких кораблів,
І вабив десь за безміром пісків
Незнаний скарб заморської держави.

Роками мрію ти плекав, — тепер
Вона встає між голубих озер
Жива, втілившися у камінь зримий.

Дивись: он проти сонця мерехтить
Те Мехіко з дахами золотими,
Що, як сурма, в леґендах прогремить.

IX. 33.