Сторінка:Юрій Отрошенко. П'єси і переклади співаної поезії.djvu/114

П'єси і переклади співаної поезії

Бачу очі, як Сонце, як Небо,
Бачу губи, червоні, як кров!..
Буде, досить, доволі, не треба,
Душу знов спокушає любов!..

Вже й кущі — не кущі — добрі феї,
Кожна тінь — рай звелінь і хотінь,
І веду́ть нас звабли́ві але́ї
В незбагне́нну іще́ далечінь...

В звуках скри́пки — весе́лки і грози,
У нестя́мі зліта́ють смички,
І тремтять-миготять верболози,
Й зорі, й небо — у хвилях ріки...

(За В. Брюсовим)

Сухе осі́ннє пожовкле ли́стя з гілок тріпо́че, щось промовля́є,
  Та слів ніхто́ ще не́ зрозумів.
Під хижим ві́тром шурхоче ли́стя, складає пісню, її співа́є,
  Проте, в цій пісні — сумний мотив.

Шурхоче листя, щурхоче листя чи, враз, — замовкне,
          то — зно́в шурхо́че,
  З гілок — шуга́є у круговерть.
Під хижим вітром листочок кожен — тремтить і б'ється,
          і дні, і ночі,
  Листочок кожен — співа про смерть.

Шурхоче листя у круговерті, шурхоче листя у круговерті
  Його час тліти сумний прийшов.
Щоб навесні, знов, — опісля смерті, щоб навесні, знов,
          опісля смерті,
  Між трав травневих — розквітнуть знов.

90