Сторінка:Юрій Отрошенко. П'єси і переклади співаної поезії.djvu/17

“…Бодай ви, чумаки, Щастя не діждали, Що ви моїх дрібних діток Із гнізда забрали!

Бодай ви, чумаки, На Дін не сходили, Що ви моїх дрібних діток В каші поварили!”

(Іван Степанович Мазепа
“Ой, горе тій чайці”)

Сцена 1
(Покої Мазепи. На самотині́ він перечитує щойно написаного листа до Мотрі. Крізь вікно милує очі пишним білим цвітом кущ калини. Пізня весна. За лаштунками тихоплинні мелодійні музи́ки)

Мазепа
“Моя серде́чне коха́на Мо́тронько!
Поклін мій віддаю Вашій Милості, моє
се́рденько, а при поклоні посилаю Вашій
Милості — книжечку і обручик діамантовий,
прошу́ теє завдячно прийня́ти, а мене в любові
своїй неодмінно ховати, за́ки дасть Бог
з ліпшим привітаю. За цим цілую уста кора́левії,
ручки біленькі і всі члонки тільця біленького,
моя лю́бенько коха́на!”

Аби́ ж,.. хоча́ б… батьки́ її були
Привітніші!.. Та й звичаї тутешні!..
Як важко стримати себе, коли
Дівочі поцілунки, мов черешні,
П'янкі й солодкі!.. Й сочить на вустах
Той хміль, що спокушає нездоланно,
І грає, і панує в почуттях,
І квапить і підбурює неждано
Ті сили, що зненацька прибули!

Як важко стримати себе, коли
Вже не слова — чуття ведуть розмову!..