Сторінка:Юрій Отрошенко. П'єси і переклади співаної поезії.djvu/300

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Юрій Отрошенко

П'єси і переклади співаної поезії

П'єси і переклади співаної поезії

Та, знов, - регочеться,
Співати - хочеться,
Бо від пісень -
душа моя - бринить!
Час - іде, примножуючи болі,
Та, невдовзі, раптом,
все - мине!
І тоді - на цвинтар,
вже - поволі,
Повезуть, небіжчика, мене!
Дорога - точиться,
Надія - дрочиться,
І ні на мить - життя не зупинить!
І, знов, - регочеться,
Співати - хочеться,
І від пісень - душа моя - бринить!

Журавлі

(музика Я. Френкеля, вірш Р. Гамзатова)

Мені здається, часом, що солдати,
Які з кривавих не прийшли боїв,
Не в землю впали, щоб землею стати,
А обернулись в білих журавлів.
Вони і досі з тих давен фатально
Летять, і кожен голос нам бринить,
Чи ж не з того так часто, так печально
Ми вмить змовкаєм, дивлячись в блакить!
Летить пташйний клин, вже й притомйвся,
В осінній мряці загубйлись дні,
І в лаві тій - проміжок із’явився...
Чи ж не призначено його... - мені?!
А прийде строк... - зі зграєю, довічно,
И мені пливти в блакиті чи в імлі,
З височинй вітаючи, заклично,
Усіх, кого лишив я на землі!

268

268