Сторінка:Ю. Золотарьов. Оксамитовий футлярчик. 1930.pdf/116

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Коли хтось з різних життєвих причин має намір кинутися з вікна четвертого поверху, то він, насамперед, біжить до магазину білизни й купує п'ять штук перин на лебединому пуху. Перинами встелює пішохід під вікнами, а сам, приладнавши до плечей велику парасолю з гумованого брезенту, поволі спускається додолу з „Провідником кримських курортів“ в руках.

Коли двоє на смерть посваряться і ось-ось, за всіма ознаками, мусять стріляти один одного  вони вихоплюють блискавично-швидко з загрозливим жестом з кишені блискучі метальові… портсигари й з чарівною усмішкою частують один одного:

— Куріть, будь ласка!

А грабіжник, стоячи вночі „на цинку“, кричить громадянинові, що спізнився додому:

— Стій, руки вгору!

І, коли той зупиняється, простягає йому гаманця:

— Ось ви гроші загубили, громадянине!

Робітники на фабриках біля машин та маховиків почувають себе, як дома біля колиски з дитиною. Бо на кожного робітника — три інспектори охорони праці, що пильно стежать за кожним його рухом. І буває, що всі три раптом кидаються до нього:

— Товаришу, обережно, ви трохи рукавом не зачепили паса!

Жадного нещасного випадку!