галузі: філософія, релігія, мораль, право, література і т. п.
Що до цього, — правда в широкій постановці проблеми факторів. — Енгельс так висловлює свій погляд: «Политическое, правовое, философское, религиозное, литературное, художественное и т. д. развитие основано на экономическом. Но все они оказывают влияние друг на друга». (Цитую за проф. Сакуліним: Социологический метод в литературоведении», ст. 95, в-во «Мир». 1925 р.).
З цього також ясно випливає, що мистецтво, будучи «высшим отражением всякой культуры», є в той же час результат взаємовпливу усіх її окремих елементів, і перебуває таким чином, оганично, невід'ємно в єдиному культурному процесі.
Ще стисліше і ясніше з цього приводу говорить Луначарський: «выростая вместе с культурой, наукой и классом, искусство вместе с ним и падает» («Основы позитивной эстетики». стор. 123. М. 1923 р.).
Можна було-б без кінця наводити цитати із відповідних творів теоретиків-марксистів, що однодушно зходяться в справі розуміння даної проблеми, цеб-то, що мистецтво, а також і література звязані всіма нитками загального історично-соціяльного процесу з культурою, що ці поняття можна мислити тільки в рямцях одної, і надзвичайно складної, ідеологичної категорії, — як єдиний продукт «соціальної хемії» і що, нарешті, культура, несучи в собі, висловлюючись словами Бухарина, «безчисленные процессы, происходящие внутри общества, бесконечные перекрещивающиеся влияния, столкновения, сплетения сил и элементов общества», — є з одного боку середовищем для мистецтва, де воно тільки й може вирости, а тим самим стає фактором його, — другої чи третьої степени — це не важно, з другого боку, само мистецтво стосунково до культури є найвищим її синте-
