добуває ся страшний шепіт. Хлопець побожно хрестив ся і відвертав голову від глубокої води, але нїколи не ставав. В тім почув на поблизькім озері удар филь. Михась станув за деревом, здержав в собі віддих і надслухував. Удар повторив ся і здавало ся, неначе б хтось пливав по болотнистім ставі.
“О Мати Божа! — прошептав Михась. — може то злі духи, або топільники?“ — і почав молити ся. Нараз поміж шуваром, в водї показало ся слабе світло. Була се лямпка привязана до лодки, на котрій сидїло двох сильних, плечистих хлопів. Коли Михась побачив пливучих лодкою людий, з довгими, сивими бородами і довгим волосєм, налякав ся, але відтак набрав відваги. Перехрестив ся, виступив з поза дерева і крикнув: “Гей, люди! на поміч!“ В тій хвили в лодцї позривали ся люди і хопили за ножі та топори; оден з них крикнув сильним голосом: “А хто там?“ — “Се я Михась з млина, іду до пустинника, але в дорозї заблудив! Як ви є добрими людьми, то покажіть менї дорогу!“ Так відповів син убогого мельника. Хлопи поховали ножі за пояси і причалили до берега, до Михася. Коли він побачив незнакомих людий, поблїд з переляку, бо
