Сторінка:Як Михась ходив до неба по діямант (Скрентон, 1917).djvu/36

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

комори. Чарівниця бігла за ним. Мельник тільки сего бажав і коли побачив злу бабу в темній і пустій комірцї, пхнув єї на землю. Заки чарівниця піднесла ся, Михась вибіг з комірки, замкнув за собою двері а, щоби не могла звідтам вийти, повісив на клямку посвячений хрестик, що дав єму в дарі пустинник. На дармо напружала свої сили, щоби виломати двері: усе нїчого не помагало. При помочи хрестика поборола сила божа усї пекольні змаганя чарівницї. Коли проклята баба побачила, що силою нїчого не вдїє, почала покірними словами просити Михася: “Пусти мене, мій любчику, мій дорогий хлопчику, а я тебе випущу на цїле житє і зробю таке, що нїколи не вмреш. Також дам тобі такої масти, що в одній хвили гоїть кожду рану!“ “Насмаруй ся нею сама“, крикнув хлопець і не слухаючи, що відповість єму чарівниця побіг до хати.

“Дїти, ми вільні“, закричав і чим скорше розрізував шнури і пилував ланцюхи, що давили руки і ноги нещасних дїтий. Запанувала величезна радість. Всї стискали Михася і дякували єму, а найстарша дївчинка промовила: “Не забуду тобі сего разом зі своїми братами і сестрами!“ По тім засїли усї до обіду. Коли покріпили ся, оповідали